Використання
тренінгів на уроках основ здоров'я
з метою
удосконалення свого «Я».
Методична розробка
Вступ
До середини ХХ ст. здоров`я трактували лише
як відсутність хвороб. Здоровим вважали кожного, хто не був хворий. З розвитком
медицини і фармакології збільшилася середня тривалість життя людей і змінилося
їхнє уявлення про здоров`я. Тепер здоров`я ототожнюють з поняттям загального
благополуччя (не лише фізичного, а й психологічного і соціального), а його
рівень – з якістю життя людини.
Основою сучасного уявлення про
здоров`я є визначення Всесвітньої організації охорони здоров`я: «Здоров`я – це
стан повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя». Якщо взяти
до уваги, що психологічне – це емоційне, інтелектуальне і духовне, отримаємо
п`ятивимірну модель здоров`я.
Такий підхід до здоров`я називають
холістичним (від англ. «whole» - цілий, цілісний). Він враховує не лише фізичне
благополуччя людини, а й відповідний її емоційний стан, інтелектуальний
розвиток, рівень її соціалізації та духовності, адже кожен з п`яти вимірів є
важливим для загального благополуччя людини.
Досягнення високого рівня благополуччя
залежить від багатьох чинників. Деякі з них перебувають поза нашим контролем
(наприклад, спадковість чи стан довкілля). Але тривалість життя і міцне
здоров`я залежить насамперед від способу життя, тобто від нашої поведінки. Якщо
ми не бережемо своє здоров`я, маємо шкідливі звички і схильність до
невиправданих ризиків, рівень і резерви здоров`я знижуються. А коли ведемо
здоровий спосіб життя, живемо в гармонії зі своїм внутрішнім і з світом
навколишнім, протистоїмо негативному впливу оточення, то зазвичай досягаємо
високого рівня благополуччя.
Серйозною проблемою підлітків є занижена
самооцінка, з якої витікає невпевнена поведінка, розгубленість, нездатність
впоратися самотужки з багатьма
проблемами, невміння дати правильну оцінку ситуації, в яку потрапляють, та
прийняти правильне рішення. Існує необхідність навчання дітей навичкам протидії
соціального тиску.
Використання тренінгів на уроках основ здоров`я дають учням психологічні
установки (цінності, ставлення, переконання), знання, спеціальні та
соціально-психологічні уміння і навички, а також тренінги підвищують
самооцінку. Усе це допоможе орієнтуватися в навколишньому середовищі, чітко
визначати проблеми, давати їм адекватну оцінку і вирішувати їх, вміти сказати
«Ні» спокусам шкідливих звичок. Набуті на уроках знання, установки і вміння
сприятимуть здоров`ю, безпеці, розвитку, і досягненню успіху в професійному і
особистому життю.
Стан здоров`я підлітків і молоді в
Україні
Кожна дитина прагне бути
здоровою, почуватися в безпеці й досягати успіху у своєму житті. Але на шляху
до цього чимало перешкод. Серед них ті, що не залежать від нашої волі
(спадковість, соціальні катаклізми, екологія, епідемії), і ті, які ми створюємо
собі самі. З іншого боку, сучасний світ ставить перед дитиною нові виклики і
завдання, впоратися з якими без належної підготовки непросто.
За оцінками експертів, стан здоров'я підлітків і молоді в Україні
становить загрозу національній безпеці. У сучасному житті молодь потерпає від
таких проблем, як стреси, тютюнопаління, вживання алкоголю наркотичних та інших
психоактивних речовин, ВІЛ /
СНІД та інші інфекції, підліткова вагітність, суїциди. [10].
Протягом останнього десятиліття населення
скоротилося на 5 млн. осіб. Через низький рівень народжуваності погіршилася
демографічна структура населення. Однією з причин зниження народжуваності є
безпліддя, до якого призводить ускладнення після штучного переривання
вагітності та хвороби, що передаються статевим шляхом. Щорічно реєструється
понад 30 тис. випадків штучного переривання підліткової вагітності, з них
близько 300 – у дівчат віком до 14 років. Набуває сили епідемія ВІЛ / СНІДу. Половина
випадків зараження ВІЛ – молоді люди віком до 24 років, які є основою
продуктивних сил і репродуктивного потенціалу нації. Одночасно набирає сили
епідемія туберкульозу, яку на жаль, не вдається зупинити, незважаючи на зусилля
з боку держави та міжнародних організацій.[1]
Уразливість підлітків в умовах
епідемій є набагато більшою, ніж, наприклад, їхніх батьків. Причина цього –
фізіологічні та психологічні особливості підліткового віку: статеве дозрівання,
потреба мати друзів, належати до групи, бажання наслідувати приклад ровесників
і кумирів, прагнення незалежності тощо. Цілком нормально, що підлітки мають
схильність до ризикованої поведінки, але це може спричинити девіантну чи
адиктивну поведінку, які неминуче породжують проблеми.
В такій ситуації необхідно діяти
на випередження, знайти шляхи ефективної
профілактики і впроваджувати їх. Одним із таких шляхів – проведення тренінгів на уроках основ здоров`я
з метою удосконалення свого «Я».
Особливість тренінгів на уроках
основ здоров`я полягає втому, що
педагогічні дії мають бути націлені на набуття учнями:
-опорних знань, які дозволяють
орієнтуватися в сутності життєвих ситуацій, у поведінкових проблемах і
адекватних способах дій;
-психологічних установок, що
визначають вибір певних моделей поведінки і готовність діяти згідно з ними в
реальному житті;
-умінь та навичок, які
дозволяють упевнено поводитися в різних ситуаціях, оскільки в щоденному житті
різноманітні чинники ризику діють комплексно, впливаючи залежно від їх сили та
умов реалізації.
Мета тренінгів на уроках основ здоров`я – максимально нейтралізувати
ризики, щоб до моменту виникнення
проблем сформувати в якомога більшої кількості дітей своєрідний «поведінковий
імунітет». Продовжуючи аналогії, цей процес можна назвати психологічною
імунізацією. На прикладі уроку «Соціальні чинники здоров`я. Запобігання
вживання наркотиків підлітками» (додаток 1), показано як тренінгові вправи
«Закріплення матеріалу і ствердження свого «Я», «практична робота», «мозковий
штурм» показують доцільність і ефективність їх використання.
Принципами ефективної
профілактики є:
Універсальність. Цей
принцип грунтується на тому, що всі види девіантної поведінки закорінені у
внутрішніх психологічних проблемах і негараздах. Тому не слід здійснювати
вузькоспрямовану профілактику, наприклад, тютюнопаління. Психологічне
напруження шукатиме іншого виходу і може призвести до проявів насилля чи навіть
суїциду.
Позитивність.
На відміну від інформаційних
підходів, які акцентують на проблемах та їх негативних наслідків, головним
принципом має бути створення таких психологічних установок, усвідомленню
цінностей, розвитку комунікативності, емпатії та співробітництва, інших
класичних рис гармонійно розвиненої особистості. Саме це перетворює даний
процес на могутню розвивальну техніку.
Необхідність
випереджувального впливу. Створення стійких психологічних установок
найефективніше до моменту, коли діти сформують свої уявлення про те, що їм
підходить і що не підходить. Намагання змінити вже сформовані установки –
складні й не продуктивні.
Карл Роджерс досліджував вплив
самооцінки на поведінку людини.[5].
Самооцінка – внутрішня характеристика людини (як ми себе оцінюємо
вдома, з друзями, на роботі, у навчанні). Але формується вона й під впливом
оточення.
Значення самооцінки у житті дитини
Значення самооцінки в тому, що
поведінка людини зазвичай відповідає тому, що вона про себе думає.[12].
Досить часто у дітей
формується занижена самооцінка. Протестувавши клас на самооцінку, я була
вражена низькими показниками (додаток 2). Більша половина класу (приблизно 70%)
вважали себе недостатньо розумними, негарними, нездібними до наук тощо. На
питання, що ви частіше чуєте в свою адресу зауваження чи похвалу, діти
відповідають – зауваження, моралі, докори. Однією з причин це виховання
батьків, про що необхідно говорити на батьківських зборах, проводити бесіди,
тренінги з батьками, давати поради видатних психологів, що допоможе уникнути
помилок у вихованні. (додаток 5, 6). У
таких випадках самооцінка стає джерелом
серйозних психилогічних проблем. Вона знижує здатність дитини до адаптації,
мотивацію до навчання.
Згідно з теорією Роджерса для
виховання позитивної самооцінки діти потребують позитивного визнання. Навіть
якщо дитина вчинила неправильно, треба пояснити їй, що ви вважаєте поганим
тільки її поведінку, а не її саму.
Якось один соціопат зізнався
психіатру, що досі нікого не вбив лише тому, що колись у третьому класі
вчителька сказала йому: «Не зважаючи ні на що, я думаю, що ти – хороша людина».[2].
Деякі категорії школярів
потребують допомоги у розбудові позитивної самооцінки. Тому впродовж усього
курсу основ здоров`я я проводжу тренінгові вправи спрямовані на поліпшення
самооцінки (додаток 3). Адже дитина з високою позитивною самооцінкою добре
почувається, впевнена у собі, гідно поводиться і вільно спілкується з різними
людьми. Позитивна самооцінка є для неї своєрідним психологічним захистом, вона
дає підстави відмовлятися від невиправданого ризику хоча б тому, що дитина хоче
бути здоровою і досягнути чогось у своєму житті.
Окрім тренінгів використовую
рекомендації щодо підвищення самооцінки учнів: [3].
- поводжусь демократично;
- називаю їх на імена;
- доручаю кожному виконання певного обов`язку;
- привертаю увагу класу до позитивних
результатів роботи кожного;
- демонструю однакові вимоги до всіх (не
виявляю до когось особливої прихильності чи антипатії);
- час від часу спілкуюся з дітьми віч-на-віч;
- перетворюю їхні невдачі на позитивний
навчальний досвід;
- даю змогу показати їхні досягнення у різний
спосіб;
- даю змогу в безпечних умовах апробовувати
різні моделі поведінки;
- уникаю надмірної опіки, дозволяю їм вчитися
на власних помилках;
- поводжусь як друг, уникаю моралізаторства;
- заохочую взаємопідтримку в класі.
Як особистість, людина
відрізняється від інших своїми вчинками, прийнятими цінностями, уявленням про
власне «Я». Щоб усвідомити свою несхожість на інших, порівняй себе зі своїми
знайомими. Це формує самоідентифікацію. Ми оцінюємо себе, враховуючи думки про
нас інших людей. Ми прагнемо, щоб інші люди захоплювалися нами і визнавали нас,
звертали на нас увагу.[14]
Кожен підліток, з одного боку,
задумується про презентацію і власну привабливість, а, з іншого, часто веде
себе так, аби не виділятися із загальної маси. [8]. Щоб подолати таку проблему
і діти почувалися більш комфортно, я
знову використовую тренінги, про які детальніше хочу розповісти.
Значення тренінгу.
Тренінг – це форма групової
роботи, яка забезпечує активну участь і творчу
взаємодію учасників між собою і учителем.
Тренінг є ретельно спланованим
процесом надання чи поповнення знань, відпрацювання умінь і навичок, зміни чи
оновлення певних ставлень, оглядів і переконань. Отже, у педагогіці
співробітництва і розвивального навчання тренінг – це:
- Нові підходи (співпраця, відкритість,
активність, відповідальнісь).
- Нові знання (інтенсивне засвоєння,
уточнення).
- Позитивні цінності, ставлення, ідеали.
- Нові уміння і навички (ефективної
комунікації, самоконтролю, лідерства, роботи в команді, уміння надавати й
отримувати допомогу, аналіз ситуацій і прийняття рішень).
Якщо провести мозковий штурм, спільно з учасниками
називаючи ознаки тренінгу, то вони можуть сказати, що:
«тренінг не схожий на уроки».
«тренінг – це урок, на якому
цікаво і весело».
«на тренінгу учні не сидять за
партами».
«на тренінгу не має жорсткої
дисципліни».
«на тренінгу всі добровільно
дотримуються правил».
«на тренінгу можна на рівних
спілкуватися з тренером».
«на тренінгу можна багато чого
навчитися».
«на тренінгу не треба вчитися».
Ці думки на перший погляд є суперечливими.
Однак усі вони яскраво характеризують процеси, що відбуваються на тренінгу.
Адже хоча тренінг є формою організації навчального процесу, він не схожий на
класичні уроки.
На тренінгу втрачають силу
багато правил, яких учні звикли дотримуватися в школі (вставати, коли відповідаєш;
сидіти за партами; не пересідати). Однак ця форма роботи має свої правила.
Перше з них – учасники самі виробляють і беруть добровільне зобов'язання дотримуватися певних правил (не
запізнюватися, не перебивати, бути доброзичливим, толерантним, активним).
Зміст тренінгу.
Форма проведення тренінгу має
суттєве значення, однак головним є його зміст. Щоб реально вплинути на
свідомість і поведінку учнів, зміст тренінгу повинен:
- Бути ретельно спроектованим;
- Максимально наближеним до потреб і проблем
учасників;
- Враховувати рівень їх актуального розвитку і
завдання найближчого розвитку;
- Орієнтуватися на формування цінностей, знань,
умінь і навичок, які є основою позитивної поведінки;
- Обговорювати делікатні теми не ізольовано, а
в контексті інших важливих проблем.[4]
Тренінги добре переплітаються з інтерактивними
методами навчання, що дає можливість використовувати їх у великих класах, на
будь-якій темі.
Інтерактивні
методи
Педагогічні методи мають
полегшувати процес відвертого і доброзичливого спілкування учасників тренінгу.
Нижче наведено методи, які забезпечують активну участь і взаємодію учасників
один з одним і з тренером:
- робота в групах;
- інтерактивні презентації;
- опитування думок;
- мозкові штурми;
- рольові ігри;
- аналіз історій і ситуацій;
- дебати;
- виконання проектів;
- творчі конкурси.
Робота в групах.[6].
Дискусії та обговорення можна проводити цілим класом. Однак вони
набагато ефективніші, коли їх проводять у групах (зокрема, якщо клас великий, а
час обмежений).
Групове обговорення максимально підвищує активність і внесок кожного
учасника. Дискусія допомагає уточнити свої уявлення, усвідомити почуття і
ставлення. Обговорення в групах дає змогу більш дізнатися один про одного,
стимулює вільний обмін думками, збільшує вірогідність того, що учні краще
зрозуміють почуття і позиції інших, більше рахуватимуться з ними.
Робота в групах розвиває життєві
навички активного слухання, співпереживання, співробітництва, упевненої
поведінки і толерантності.
На уроці за темою «Шкіра і
здоров'я»[7] (додаток 4) дітям запропоновано робота в групах. Групи сформовано
по 4 учениці. Їх розташування повинне бути зручним для роботи. Кожній групі чітко
сформульовано мету і завдання. Повідомлено, скільки часу відводиться на це
завдання. Запропоновано обрати того, хто записуватиме варіанти і стежитиме за
дотриманням простих правил. Після обговорення на прохання вчителя протоколісти
розповідають про те, як відбувалося обговорення і які рішення було прийнято.
Кожна група по черзі презентує свою роботу, відповідає на запитання з
аудиторії. В групах панує принцип
«один за всіх і всі за одного», між
дітьми виникають дружні зв'язки.
Мозковий штурм – метод опитування, за якого приймаються будь-які
відповіді учасників щодо обговорюваного питання. Налічується близько 50
різновидів мозкового штурму, і всі вони можуть бути використані учителем на
уроці. Це потужній механізм, який включає в роботу усіх дітей класу, навіть
якщо він великий. Перевагами цього методу є те, що він:
·
дає змогу за
короткий час зібрати максимальну кількість різних думок;
·
допомагає
залучити до роботи тих, хто зазвичай є пасивним і соромиться брати участь у
дискусіях;
·
активізує
уяву і творчі можливості учасників, уможливлює їх відхід від стереотипних
уявлень і стандартних схем;
·
є цікавим
початком для наступного обговорення в групах.
Цей метод учитель може використовувати на будь-якому етапі уроку, на
будь-якому предметі (додаток 1,4).
Інтерактивні презентації.
Ця форма роботи зарекомендувала себе як
найкраща альтернатива лекціям. Використання інтерактивних презентацій потребує
комп'ютера з проектором, або учні демонструють створені плакати і захищають їх.
За відсутності необхідного
обладнання використовуйте власні наочні матеріали, у тому числі й ті, які буде
створено під час виконання проектів. Добре, якщо ви матимете змогу показати на
тренінгу фільм, слайди або фотографії. На прикладі уроку «шкіра і здоров`я»
(додаток 4) учні презентують свою роботу, дають відповіді на питання,
відстоюють свою думку, і головне, вони приміряють на себе роль вчителя.
Рольові ігри.
Рольова гра – неформальна
постановка, у процесі якої учасники без попередньої підготовки розігрують
сценки або ситуації. Вони уявляють себе вигаданими персонажами, які моделюють
реальні життєві історії та ситуації.
Під час рольової гри учасники діють не від
свого імені, а демонструють поведінку та висловлюють почуття умовного
персонажа. За звичай це набагато легше ніж діяти від себе особисто.
Рольова гра є ефективним методом
апробації нових моделей поведінки. Вона дає змогу «приміряти» їх на себе у
безпечних умовах. Дія «під маскою» уможливлює формування власних уявлень
учасників про те, як можна розв'язати подібну ситуацію в реальному житті. Це
також допомагає краще зрозуміти почуття уявного персонажа і розвинути навички
емпатії «співпереживання».
Крім того, завдяки рольовій грі учасник має
змогу краще зрозуміти і висловити свої почуття без побоювання розкритися і бути
висміяним. Це – чудова можливість для практичного відпрацювання навичок у
ситуаціях, близьких до реальних.
Рольова гра вимагає певних
навичок від тренера і від учасників тренінгу.
Щоб організувати її:
- описую модельну ситуацію, яку треба інсценувати;
- розказую учасникам, як вони мають діяти, або
пропоную сценарій;
- відбераю охочих або розкутих енергійних
учасників, щоб продемонструвати сценку перед класом. Обираю для себе одну
з провідних ролей;
- використовуємо допоміжний реквізит: капелюшки,
картки з іменами, перуки, костюми, маски – усе, що можна виготовити на
місці, або приготовлене заздалегідь;
- починаєм рольову гру;
якщо це можливо, обігрую ситуацію з гумором; по закінченні сценки
обговорюємо її;
об`єдную клас у групи, нехай вони зіграють між собою цю чи подібну сценку.
Так можна уникнути ніяковості, спричиненої необхідністю виступати перед усім
класом.
Дебати.
Дебати – це організований процес формулювання
і захисту своїх позицій двома чи більше учасниками щодо конкретної проблеми.
Мета дебатів – всебічний аналіз і
обговорення проблеми, яка не має простого розв`язання.
Для проведення дебатів спочатку
формулюють певну проблему чи питання, наприклад: «комп`ютерні ігри: «за» і
«проти». Учасникам пропонують зайняти певну позицію з цієї проблеми.
Відтак протягом визначного часу
вони формулюють аргументи на захист своєї позиції і обирають того, хто
виступатиме від імені групи. Спікери обмінюються промовами, а після цього
кожній команді надається можливість спростувати аргументи опонентів.
Дебати розвивають життєві навички
самоконтролю, критичного мислення, толерантності, адвокації та упевненого
відстоювання своєї позиції.
Інші методи.
Працюючи в Школі сприяння здоров`ю, дуже добре розумію необхідність у
розвантаженості учнів і постійно шукаю такі форми та методи роботи з дітьми,
які допомагають їм адаптуватися в мінливих життєвих умовах, самостійно
здобувати необхідні знання, працюючи над своїм саморозвитком. Приділяю велику
увагу здоров`язбереженню, здоров`зміщенню та здоров`явідновленню наших учнів.
Більшу частину доби дитина перебуває у
статичному положенні, тобто сидить: у школі під час уроків; удома, коли виконує
домашні завдання, читає, переглядає телепередачі або грається у комп`ютерні
ігри. При цьому дитина несе велике фізичне навантаження. Статичне навантаження
вступає у протиріччя з фізичним розвитком дитини. Як наслідок – розвиток
перевтоми, гіподинамії. У дитини знижується працездатність, проявляються
негативні емоції, погіршується самопочуття. Дитина скаржиться на головний біль.
Дехто з дітей починає порушувати правила поведінки на уроці. Тому при виявленні
в дітей перших ознак перевтоми необхідно робити перерви, під час яких діти б
могли виконувати нескладні фізичні вправи. Мета таких зарядок-релаксацій – зняти
напругу, дати учням невеличкий відпочинок, викликати позитивні емоції, гарний
настрій, що веде до кращого засвоєння матеріалу. На такі фізкультхвилинки,
вправи-тренінги, руханки необхідно всього лише кілька хвилин, але вони
позитивно впливають на здоров`я і працездатність учнів (додаток 8).
Ще одне завдання перед учителем – навчити
учнів говорити «Ні»!
Чи помічали ви, що сказати «ні» завжди дуже важко? Чому? Відповідь на це
питання криється в витоках нашого виховання. Нам здається, що якщо ми відповімо
«ні» - це скривдить іншу людину чи про нас будуть погано думати. Насправді це
велика помилка. Вміння сказати «ні» - показник впевненості, гідності людини.
Про людину, що може твердо сказати «ні», говорять: «вона самостійно приймає рішення,
у неї «своя голова на плечах».
Вміти сказати «ні» - не означає нагрубити
людині і спровокувати конфлікт, як вважають підлітки. Треба навчитися тактовно,
чемно відмовлятися від того, що ви вважаєте неприйнятним для себе.
У випадку з курінням, наркотиками,
вживанням алкоголю дітям також необхідно навчитися сказати «ні». Кожен підліток
має право твердо сказати: «Ні, дякую, я не хочу!», або «Ні, в мене інші
інтереси». Подібні фрази необхідно проговорювати на тренінгах кілька разів, з
кожним разом більш упевнено. (додаток 9).
На пропозиції спробувати
цигарку, наркотик чи мати статеві стосунки необхідно мати відповідь – відсіч,
щоб не розгубитися, бути впевненим і зуміти чинити опір. Цьому також допоможуть
тренінги, спрямовані на удосконалення свого «Я». (додаток 10).
Зворотний зв`язок.
На тренінгах важливо постійно
отримувати зворотній зв`язок як від учасників тренінгу, так і за допомогою
спеціальних процедур оцінювання. Наведу деякі вправи, які допомагають у цьому.
«Відкритий мікрофон». Завершуючи
тренінг, даю учасникам змогу висловити те, що вони думають.
Пропоную продовжити фразу: «на
цьому тренінгу я …»
Попрошу учасників проаналізувати
свої очікування і по черзі висловитися, справдилися вони (повною мірою,
частково), чи не справдилися.
Роблю «Карту вражень». Це може
бути аркуш паперу десь у кутку кімнати, а під ним – клейкі папірці, на яких
учасники напишуть те, що вони відчувають з приводу тренінгу.
Тренінг можна використати як
самостійну роботу, яка буде прекрасним зворотнім зв`язком пройденої теми і до
того ж її легко оцінити. Наприклад в
кінці уроку «Шкіра і здоров`я» дітям запропоновано на чистих аркушах паперу
показати що вони вибирають для своєї шкіри, які чинники вони вважають
корисними? Ці роботи є прекрасним результатом проведеного уроку, до того ж діти
виконують таку роботу залюбки. (додаток 4).
Апробація
Додаток 2 демонструє підвищення самооцінки учнів тільки за період двох
навчальних років. Діаграми чітко демонструють результати тренінгів на уроках.
Отже, у результаті використання тренінгів на уроках основ здоров`я учень отримає:
психологічні установки (цінності, ставлення,
переконання);
спеціальні та соціально-психологічні уміння і
навички;
почуваються
більш упевненими;
підвищується рівень їх самоповаги і
самоконтролю;
поліпшуються
їх стосунки з дорослими (батьками і вчителями);
у класі створюється особлива атмосфера
дружби, довіри і підтримки;
підвищується якість освіти;
у
школі створюється доброзичлива для дитини атмосфера. Це сприяє зниженню
правопорушень, насильницької поведінки і вживання психоактивних речовин в
учнівському середовищі.
Вигоди для батьків:
-отримують актуальну
інформацію про здоров`я і розвиток дітей;
-відчувають, що діти більш
захищені;
-помічають, що вони стають більш
упевненими та відповідальними;
-стосунки з дітьми
поліпшуються, зростає довіра між батьками і дітьми;
-зменшується ризик вживання
дітьми психоактивних речовин, вони пізніше починають статеве життя.
Усе це допоможе дітям вести здоровий і
продуктивний спосіб життя, а в майбутньому сприятиме досягненню успіху в
професійному і й особистому житті.
Розвиток – якісні фізіологічні та психологічні
зміни від народження до зрілості (або до кінця життя). Він охоплює процеси
росту, дозрівання і набуття досвіду.[13]
Розроблені мною
плани-конспекти до уроків «Основи
здоров`я» для 7 класу були надруковані видавничою групою «Основа» у 2010 році,
мали схвалення від педагогів по даному предмету, та інших вчителів, які
використовували розробки на виховних годинах.
Урок «Соціальні чинники
здоров`я підлітків. Запобігання вживання наркотиків підлітками» (додаток
1) був схвалений науковцями ХНПУ ім.
Г.С. Сковороди і ввійшов у збірку «Педагогіка здоров`я» 2015 року.
Висновок
Людські цінності засвоюються через доступні
кожному віку світосприйняття. Пізнання себе, інших людей, взаємовідносин з
оточуючим світом, знаходження істини і любові як вищого сенсу людського життя
відбувається в неформальній, довірливій атмосфері, в якій діти вільно думають,
висловлюють свою думку, розкривають свої таланти і здібності.[11].
На уроках ведеться
відвертий діалог з учителем, в соціально-рольових іграх і тренінгах, вивчається
світ людських взаємовідношень, відбувається обмін життєвими спостереженнями,
розвиваються навички практичного служіння суспільству.
З урахуванням теми уроку
(розділу) можна використовувати різні види тренінгових вправ, що мають
здоров`язберігаючий потенціал. Діти отримують знання, психологічні установки
(цінності, ставлення, переконання), спеціальні та соціально-психологічні уміння
і навички, що допоможе їм зберегти своє життя і здоров`я, добре почуватися і
гармонійно розвиватися. Набуті на уроках знання, установки і вміння сприятимуть
здоров`ю, безпеці, розвитку і життєвому успіху школярів.
Використовувати тренінги
можна не тільки на уроках основ здоров`я, а і на будь-якому іншому, бо тренінг
– це тренувальна вправа, що прививає навичку корисну для життя і навчання.
Стверджуючи дитячі «Я», ми формуємо
особистості, готуємо до дорослого життя.
Багато вчених тлумачили,
що таке здоров`я і всі вони правильні, але мені найбільш подобається тлумачення
дитини сьомого класу: «Здоров`я – це коли тобі добре, коли хочеться і ти можеш
бігати, стрибати, грати, навчатися, виконувати роботу, любити і дарувати свою
любов іншим». На мій погляд – це геніально! Метою моєї роботи є створення
особистості – здорової і щасливої. Використання тренінгів на уроках основ
здоров`я перетворило цей
предмет для дітей на улюблений.
Список літератури
1. Навички заради здоров'я. Навчання здоровому
способу життя а засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до
дитини, школи, що підтримує здоров'я. – ВООЗ – К., 2004.
2. Comprehensice School Health
Education – Suggested Guidelines for Action. (UNESCO/WHO/UNICEF, Geneva, 1992).
3. Приклади вправ для виконання учнями на уроках з
«Основ здоров`я» /Авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело. – К.: Генеза, 2005.
4. РейсФ., СмитБ. 500 лучшихсоветовтренеру. – СПб.: Питер, 2002.
5. Darrell Franken, Ph.D. Higher Core
Values Winner Live By, Wellness Publication, USA.
6. Выгодский Л.С. Психологияразвитиячеловека. – М.:
Изд-во Смысл; 2003.
7. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Основи
здоров`я. Посібник для вчителя. – К.:
Алатон, 2007.
8. МОН України, Академія педагогічних наук України.
Запрошуємо до діалогу. Посібник для підлітків 11 – 14 років. – К.: Богдана,
2003.
9. Предупреждениеподростковой и юношескойнаркомании /
Под ред. С.В. Березиеа, К.С.Лисецкого. – Самара: Изд-во «Самарскийуниверситет»,
2002.
10. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Школа проти
СНІДу. Профілактика ризикованої поведінки: Посібник для вчителя, - К.: Алатон,
2004.
11. Бех І.Д. Вихивання особистості. – К.: Либідь,
2003.
12. Основи здоров`я: психолого-педагогічні аспекти
викладання. Методичний посібник / За редакцією В.Д. Жукотинської, Д.Д.
Романовської – Чернівці: «Течнодрук», 2005.
13. Лефранцуа Г. Прикладная
педагогическая психология. – СПб.:Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003.
15. Ситаров В.А. Маралов В.Г. Педагогика и психология ненасилия в
образовательном процессе. – М.:ACADEMIA, 2000.
16. Кочерга О. Васильєв О. Талант залежить від
здоров`я. Сіл. шк. України, серпень 2002-№24.
Комментариев нет:
Отправить комментарий